Шевченко: Анчелотті тоді нас попереджав тримати гру, але Джеррарду це не завадило

Екс-форвард Мілана Андрій Шевченко згадав пам'ятні моменти у своїй кар'єрі за італійський клуб, серед яких два фіналу — один успішний (Манчестер, 2003), а також один провальний (Стамбул, 2005).

Читайте також: Лападула: Дуже щасливий в Мілані

Про промах у серії пенальті у матчі проти Ліверпуля у фіналі ЛЧ:

Тоді не було кому допомагати впоратися з ситуацією психологічно, всі гравці Мілана були під пресом результату і самого ходу гри. Ми контролювали ситуацію, були впевнені в собі, але та впевненість обернулася проти нас. Я більшою мірою тоді переживав навіть не про незабитий пенальті. Пенальті — це лотерея. А про те, що не забив Дудеку з гри в кінці гри, був момент, коли м'яч просто не йшов у ворота! Я потім подумки багато разів повертався до того епізоду, він і зараз у мене перед очима.

Про розмову в перерві у фіналі ЛЧ за рахунку 3:0 проти Ліверпуля в 2005-м:

Анчелотті тоді нас попереджав тримати гру. Ми повинні були показати контроль в центрі, щоб не дати трапитися перелому. Але Джеррарду це не завадило.

Про вирішальний удар у серії пенальті у фіналі ЛЧ, після чого Мілан виграв трофей:

Ці кілька хвилин після забитого м'яча я навіть не пам'ятаю. Потім, коли я багато разів дивився повтор, я вже розумів, що я робив і як, до кого втік, але тоді... Пам'ятаю, що на наступний день після фіналу в мене в пам'яті був провал між забитим м'ячем і тим моментом, коли я обернувся під прапор України. Це був перший, мабуть, усвідомлений жест, все, що було між цими подіями, я потім дізнався разом з телеглядачами.

Чому бив останнім? Тоді це все призначив тренер на краю поля. Він підходив і питав кожного: Готовий? Я сказав, Так, звичайно.

Про те, жалкує, що Мілан і Динамо не перетиналися в ЛЧ:

Звичайно, мені було б цікаво зіграти з Динамо, це означало б пережити змішані приємні емоції.

Про гру проти турецьких команд в гостях:

Я особисто, як нападник, дуже ретельно готувався до того матчу. Я налаштовувався не чути і не бачити трибун, я знав про турецьких фанатів. І під час гри трибуни для мене не існували.

У цілому я дуже задоволений своєю кар'єрою. Я робив все вчасно. Вчасно переходив з клубу в клуб, вчасно закінчив виступи. Багато чого з того, що йшло не так, обумовлено не моїми рішеннями, а різними факторами. Травми заважають показати максимум будь-якому гравцеві. У 2006 році у мене була травма, і це мало негативний вплив на мої виступи в Англії.

Про те, чи є бажання очолити Мілан:

У мене величезне бажання працювати в збірній України. Це було мрією та реальністю. Збірна — це головна команда мого життя і кар'єри, я пережив разом з нею період становлення, успіху, я знаю цю команду краще кого-небудь. Для мене зараз немає інших бажань.

Про необхідність забивати голи для форварда:

Джерело: Football.ua

Пов’язані публікації